Приймати водні процедури у сирому, холодному приміщенні неприємно та небезпечно для здоров’я. Особливо це стосується мешканців багатоквартирних будинків, в яких стіна ванної кімнати виходить на сходовий майданчик, що погано опалюється, а рушникосушарка підключена до системи опалення, яка не працює в міжсезоння. Виходом у такій ситуації є встановлення теплої електричної підлоги. Тепло від неї рівномірно розподіляється по всьому приміщенню, що дуже важливо для ванної кімнати.
Теплі підлоги бувають водяні та електричні. Ми розглянемо електричні, бо вони мають низку переваг:
- швидкість і рівномірність нагріву;
- висока тепловіддача через керамічну поверхню підлоги;
- через невелику площу ванної кімнати монтажні роботи можна зробити самостійно;
- низька вартість набору необхідного обладнання.
Тепла електрична підлога складається з електричного кабелю (нагрівальної секції) та терморегулятора. Теплоізоляція з шаром, що відбиває тепло, укладається на поверхню підлоги, зверху змійкою з певним кроком монтується спеціальний нагрівальний кабель і заливається стяжкою, що самовирівнюється. У поєднанні з кахельною або керамічною плиткою, яка має високу теплопровідність і є природним електроізолюючим матеріалом, електрична тепла підлога утворює ідеальну систему опалення для ванної кімнати.
Також електрична тепла підлога може складатися з матів. Нагрівальний мат виготовляється із тонкого електричного кабелю, закріпленого на капроновій сітці шириною півметра. Перевагою нагрівальних матів є їх здатність швидше нагрівати підлогу, так як для їх укладання не потрібно товстий шар стяжки, на відміну від нагрівальних секцій. Мати можна монтувати прямо в плитковий клей. Таким чином, нагрівальні мати дозволяють зменшити рівень підняття підлоги при монтажі, підлога при цьому нагрівається за 20 хвилин, в той час як кабельна електрична тепла підлога нагрівається протягом двох годин.
До мінусів електричної теплої підлоги відносять:
- підвищену витрату електроенергії;
- наявність електромагнітного випромінювання;
- небезпеку встановлення в приміщеннях з підвищеною вологістю.
Розглянемо ці недоліки докладніше.
Витрата електроенергії на підігрів підлоги становить – 70-110 Ватт/м2 за рахунок терморегулятора. Площа ванної кімнати у стандартній квартирі зазвичай не перевищує 3-4м2, частина яких займає ванна або душова кабіна, тому витрати на підігрів підлоги у ванній не перевищать витрати на гарне освітлення звичайної кімнати.
Електромагнітне поле сучасних нагрівальних кабелів набагато менше встановленої гранично допустимої норми і не чинить шкідливого впливу на людей.
Виробники кабельної продукції, що випускають нагрівальні кабелі для електричної теплої підлоги, перевіряють електропровідність ізоляції, занурюючи кабель у воду і пропускаючи по ньому високу напругу. Гарантія від виробника таких кабелів надається на 25 років. Єдине, що слід врахувати при монтажі в приміщенні з підвищеною вологістю – це винесення терморегулятора в коридор, бо не всі терморегулятори мають покриття для захисту від вологи.